Пам’яті жертв голодомору 32-33рр.

2015-11-30

Життя людське - найсокровеннійший дар Божий і кожне - дорожче над усі цінності зелені та небесні, і кожне має зберегтися у пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми-люди. Ніколи не пізно покаятися і стати на шлях істини та любові, бо голоси мучеників із 33-го, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до наших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди. Тому 30 листопада в Кам’янському НВК відбувся захід, присвячений пам’яті жертв голодомору 32-33рр. На якому згадали цю трагічну сторінку історії українського народу та дали обіцянку передати знане прийдешнім, щоб світла пам’ять спокутувала несправедливе замовчування минулого, щоб у душах наших залишився спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, хто помер страшною смертю. Адже мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою та вільною долею нашого народу. Мільйони людей, які загинули у 1932-1933 рр. голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі та просторі. Про них пам’ятаємо ми, хто вижив, їхні діти й онуки. Пам’ять про голодомор має бути вічною, як пересторога. Всі учні школи та працівники приєдналися до вшанування пам’яті невинно убієнних голодом-геноцидом. Поставили свічечку перед образом Божим, об’єдналися у спільній соборній молитві заради майбуття. Хвилиною скорботи вшанували усіх безневинних жертв. Роберт Конквест із приводу голодомору писав: «Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями.»

Та життя перемогло, забуяло цвітом,

І живуть, смертям на зло, України діти

А катів поглине час, прокляття довічне,

Ми не вмерли! Ми – живі!

Ми – на віки вічні!

То ж бажаємо всі здоров’я, душевного спокою та миру у великому домі, який звется Україна!

Міністерство преси і інформації школи